Толерантні взаємовідносини на рівні батьки — діти — вчителі

Проект: «Толерантні взаємовідносини на рівні батьки — діти — вчителі»

Обґрунтування вибору проблеми:
1.  Проблема формування толерантності має багатоплановий характер сучасного сприйняття загальнолюдських цінностей.
2.  Проблема формування толерантного мислення є дуже важливою для розвитку суспільства в цілому, тому повинна вирішуватися в кожному навчальному закладі.
3.  Процес виховання толерантності охоплює форми роботи для створення простору прямої чи опосередкованої взаємодії з іншими за поглядами чи поведінкою людьми.
4.  Школа має бути тісно пов'язана з батьківською громадськістю, представники якої повинні брати безпосередню участь у навчально-виховному процесі як члени педагогічної ради, обговорювати питання навчання та виховання.
5.  Толерантність на рівні «батьки - діти — вчителі» є важливою проблемою в умовах глобального розвитку суспільства, а також крізь призму толерантності з'являється можливість зрозуміти реальність стосунків між батьками, учнями та вчителями.

Мета: мотивація на безконфліктне співіснування членів родини, шляхи порозуміння батьків та вчителів, створення мак¬симально сприятливих умов для формування системи матеріальних і духовних цінностей в родині та в школі.

Завдання:
1.  Визначити толерантні установки для батьків, вчителів та учнів.На основі діагностування розробити заходи щодо усунення проблеми у відносинах на рівні «батьки — діти — вчителі».
2.  Проводити спільні виховні заходи за участю батьків, дітей і вчителів.
3.  Формувати партнерські відносини між членами родини та членами педагогічного колективу школи.
4.  Формувати толерантне мислення батьків, вчителів та учнів.

Характеристика проекту:
• За кінцевим результатом: практико-орієнтовний.
• За змістом: надпредметний.
• За кількістю учасників: груповий.
• За тривалістю: середньої тривалості.
• За ступенем самостійності: експериментально-дослідницький.
• За характером контактів: внутрішній.

Прогнозований результат:
1.  Підвищення толерантної культури та рівня емпатійності підлітків, членів їхньої родини та вчителів.
2.  Сформоване толерантне мислення учасників проекту.
3.  Банк інформаційних, діагностичних, методичних матеріалів з проблеми толерантних відносин на рівні «батьки - діти - вчителі».
4.  Сприятливий психологічний, духовний мікроклімат у родині та у школі.

Пропоную розглянути окремі зведені діаграми за результатами анкетування батьків та дітей

Загальні висновки

У професії вчителя має бути закладене безумовне сприйняття дитини. Учитель повинен розуміти інтереси та вчинки дітей, жити їхніми інтересами і водночас не вивищуватися над ними своїм досвідом і знаннями. Батьки завжди любитимуть свою дитину, хоч би якою вона була. Батьків хвилює питання виховання дітей, їхнього майбутнього, яке залежить від усіх учасників навчально-виховного процесу. Оцінка сучасних стосунків між батьками та дітьми не зовсім відповідає уявленню про них учителів. Тому професія вчителя передбачає постійний саморозвиток і вдосконалення психологічної освіти.

У результаті анкетування батьків та учнів, оцінивши їх погляд на сучасну освіту та виховання дітей, можна виділити ряд розбіжностей та схожих характеристик як навчального, так і виховного процесу:

• більшість батьків на запитання, чи довіряють вам діти свої таємниці, дали ствердну відповідь, тоді як діти відповіли ні, що показує, що взаємні довірливі стосунки між батьками та учнями є реально існуючою проблемою;
• розбіжності у відповідях респондентів також були виявлені;
• великий відсоток дітей із задоволенням допомагають батькам по господарству, проводять свята разом з батьками;
• більшість батьків цікавляться життям своїх дітей та знають, з ким товаришує їх дитина та де проводить вільний час;
• велика кількість батьків вважає, що за виховання дитини відповідає сім'я та школа, а в багатьох випадках тільки школа або держава. Ми вважаємо це проблемою.

Отже, відповідно до результатів проведеної діагностичної роботи з учнями, батьками та вчителями ініціативною групою проекту виділяється наступне:

1.  Анкетування виявило розбіжності у поглядах батьків, учнів та вчителів на хід навчально-виховного процесу.
2.  Необхідно вдосконалювати знання вчителів із вікової педагогіки та психології.
3.  Варто активно використовувати інтерактивні методи навчання, щоб зробити учня співтворцем навчальної діяльності.
4.  Впроваджувати у практику проведення батьківських зборів та конференцій, психолого-педагогічний лекторій із питань вікової психології та педагогіки, семінари з обміну досвідом.
5.  Проводити відкриті уроки та позакласні заходи для батьків за участю вчителів-предметників, дітей та класних керівників.
6.  Необхідна консолідація зусиль школи, батьків та учнів. Лише спільна праця дасть позитивні результати.