ЛЮДИНА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ДОБРА

ГОДИНА СПІЛКУВАННЯ

Мета: навчити критично ставитися до своїх учинків та вчинків близьких людей; розвивати почуття доброти, чуйності, милосердя; виховувати у дітей любов і повагу, щедрість.

Обладнання. На дошці - вислови:
«У внутрішньому світі людини доброта - це сонце». (В. Гюго). «Робиш добро — без упину вгору йдеш; чиниш зло — котишся донизу». (Народне прислів'я). Папір, фломастери, роздатковий матеріал.

Хід уроку

Учитель.
Сказав мудрець: «Живи, добро звершай, Та нагород за це не вимагай!» Лише в добро і вишу правду віра Людину відрізняє від мавпи і від звіра. Хай оживає істина стара — Людина починається з добра.

Сьогодні ми поговоримо про добро, доброчинність, добрих людей. Крім успішної роботи, нам треба створити відповідну атмосферу. Спілкуватися ми будемо у групах, а групи організуємо таким чином: кожен учень вибере собі цукерку й об'єднається з іншими за кольором обгортки. Групи сідають за столи, де лежать папір, матеріал такого ж кольору. А ще у нас буде сюрприз. Його отримає та група учнів, яка буде найактивніша, і звичайно ж, найбільш дисциплінована.

Отже, групи для роботи у нас створені, можемо починати.

Уявіть собі, що ви потрапили на острів, де є всі умови для життя, проте там ніхто ніколи не жив. Ви - перші поселенці. Зараз кожен із вас складе список рис характеру, які повинні бути у кожного мешканця цього острова.

Отже, називайте, а я записую:
• доброта;
• справедливість;
• чесність;
• дружба;
• сміливість;
• щирість.

Які з них ви вважаєте найголовнішими для себе? (Відповіді дітей.)

Учитель. А зараз я вам прочитаю легенду.(Читає легенду про доброту — див. додаток).
• Чи сподобалася вона вам?
• Чи можемо назвати сина доброю людиною?
• Чи є серце в такої людини? Якщо є, то яке воно?
• Чи досить лише розуму, аби людина була привабливою.

Справді, самого розуму для виховання людини недостатньо. Ще потрібні людяність, доброчинність, совість, чесність, справедливість, скромність, тобто такі якості, які вважаються духовними і народжуються в душі людини.

Народ із давніх-давен шанував ці людські якості. Народжувалися казки, прислів'я, приказки, у яких добро завжди перемагає зло. Давайте ми з вами пригадаємо їх. (Діти зачитують прислів 'я, приказки про добро, зло, про добрих і лихих людей.)

Учитель. Діти, а які люди вам подобаються більше: усміхнені чи похмурі? З якими ви спілкуєтеся більш охоче — з тими, що, зустрівши вас, посміхаються і показують, що раді вам, чи тими, що насупились і дивляться похмуро? (Відповіді дітей.)

Учитель. Бути приємним — значить виявляти своє доброзичливе ставлення до людей, радіти зустрічі з ними. А хто у світі найдорожчий, наймиліший? (Відповіді дітей.)

Учень.

Мама! Найдорожче слово в світі!
Де б не був ти, Що б ти не робив.
Та вона завжди твій шлях освітить
Ніжним серцем, відданим тобі. В дні сумні
Та в дні на щастя щедрі Мама буде у житті твоїм.
Тож живи, як мама - Щиро й чесно.
І, як мама, лиш добро твори.

Учитель. Ви прожили лише маленьку часточку життя. Йдучи самостійно у світ, ви повинні взяти з собою тільки добре від своїх батьків. А до кого ще слід виявляти дбайливе ставлення? (Відповіді дітей.)

Учитель. Я думаю, що у багатьох із вас є домашні тварини, яких ви любите і доглядаєте. (Діти розповідають про своїх улюбленців (по одному з групи). Потім дітям роздається вірш С. Павленка.)

Учитель. Чому вірш двоколірний? Які це, на вашу думку, кольори? (Відповіді дітей.)

Учитель. На нашому Острові намалюйте один з образів вірша в тому кольорі, у якому ви його бачите. Придумайте назву Острову, пам'ятаючи тему нашої розмови. Хто виконає завдання, малюнок прикріплює на дошку. (Підсумок: добро — різнокольорове, зло — сіре, чорне. Учитель показує два малюнки: добро і зло.)

Учитель.
• Якою робить людину доброта? (Приємною, красивою, вона завжди гарно виглядає, у неї радісне обличчя, усмішка.)
• Яка людина може бути доброю? (Тільки та, яка доброзичливо ставиться до оточуючих; думає не лише про себе, а й про інших.)
• Які правила доброти треба виконувати, щоби бути доброю людиною? (Любити людей, знайомих і незнайомих, робити добро для близьких, друзів, розвивати доброзичливі стосунки.)

Учитель. Ось і добігає кінця наша розмова. Якщо від сьогоднішньої зустрічі у ваших душах залишилася зернинка добра, я попрошу покласти кульку на ліву тарілочку, а якщо ви вважаєте, що добрим бути необов'язково, що без добра можна прожити на світі — кульку покладіть на праву тарілочку.

Що ж, я рада, що наша зустріч не минула марно.

Друзі, дякую вам за творчу співпрацю. Бажаю вам вирости здоровими, щасливими і, звичайно, добрими. Сподіваюся, що ця година доброти переросте у щоденну потребу - робити добро.

А зараз я хочу подарувати вам пам'ятку про нашу сьогоднішню зустріч. Ще Володимир Мономах у своєму «Повчанні дітям» закликав:
• Не забувайте убогих, подавайте сиротам, захистіть удову
• Не майте гордощів у своєму серці, старших шануйте.
• Не пройдіть ніколи повз людину, не привітавши її, і добре слово мовте.
• На світанні, побачивши сонце, з радістю прославте день новий і скажіть: «Господи, додай мені літа до літа, щоб я честю і добром виправдав життя своє».

Найвища наука життя — бути добрим. Доброта і чуйність, співпереживання, уміння розділити чуже горе, підтримати у важку хвилину завжди були в характері нашого народу.

Додаток

Двоколірний вірш

С. Павленко

Коли де-небудь квітку бачу, «Зірви!» - кричить мені, аж
плаче. Повз деревце іду зелене, «Зламай!» - схиляється
до мене. В гніздечку пташку стріну в гаї, «Зжени», -
мерщій мене благає. «Забий!» - цвіркун сюркоче в
просі... Е ні, негарний вірш такий. Хай ліпше буде -
навпаки! Коли де бачу квітки очі,

ГОДИНА СПІЛКУВАННЯ

Мета: навчити критично ставитися до своїх учинків та вчинків близьких людей; розвивати почуття доброти, чуйності, милосердя; виховувати у дітей любов і повагу, щедрість.

Обладнання. На дошці - вислови:
«У внутрішньому світі людини доброта - це сонце». (В. Гюго). «Робиш добро — без упину вгору йдеш; чиниш зло — котишся донизу». (Народне прислів'я). Папір, фломастери, роздатковий матеріал.

Хід уроку

Учитель.
Сказав мудрець: «Живи, добро звершай, Та нагород за це не вимагай!» Лише в добро і вишу правду віра Людину відрізняє від мавпи і від звіра. Хай оживає істина стара — Людина починається з добра.

Сьогодні ми поговоримо про добро, доброчинність, добрих людей. Крім успішної роботи, нам треба створити відповідну атмосферу. Спілкуватися ми будемо у групах, а групи організуємо таким чином: кожен учень вибере собі цукерку й об'єднається з іншими за кольором обгортки. Групи сідають за столи, де лежать папір, матеріал такого ж кольору. А ще у нас буде сюрприз. Його отримає та група учнів, яка буде найактивніша, і звичайно ж, найбільш дисциплінована.

Отже, групи для роботи у нас створені, можемо починати.

Уявіть собі, що ви потрапили на острів, де є всі умови для життя, проте там ніхто ніколи не жив. Ви - перші поселенці. Зараз кожен із вас складе список рис характеру, які повинні бути у кожного мешканця цього острова.

Отже, називайте, а я записую:
• доброта;
• справедливість;
• чесність;
• дружба;
• сміливість;
• щирість.

Які з них ви вважаєте найголовнішими для себе? (Відповіді дітей.)

Учитель. А зараз я вам прочитаю легенду.(Читає легенду про доброту — див. додаток).
• Чи сподобалася вона вам?
• Чи можемо назвати сина доброю людиною?
• Чи є серце в такої людини? Якщо є, то яке воно?
• Чи досить лише розуму, аби людина була привабливою.

Справді, самого розуму для виховання людини недостатньо. Ще потрібні людяність, доброчинність, совість, чесність, справедливість, скромність, тобто такі якості, які вважаються духовними і народжуються в душі людини.

Народ із давніх-давен шанував ці людські якості. Народжувалися казки, прислів'я, приказки, у яких добро завжди перемагає зло. Давайте ми з вами пригадаємо їх. (Діти зачитують прислів 'я, приказки про добро, зло, про добрих і лихих людей.)

Учитель. Діти, а які люди вам подобаються більше: усміхнені чи похмурі? З якими ви спілкуєтеся більш охоче — з тими, що, зустрівши вас, посміхаються і показують, що раді вам, чи тими, що насупились і дивляться похмуро? (Відповіді дітей.)

Учитель. Бути приємним — значить виявляти своє доброзичливе ставлення до людей, радіти зустрічі з ними. А хто у світі найдорожчий, наймиліший? (Відповіді дітей.)

Учень.

Мама! Найдорожче слово в світі!
Де б не був ти, Що б ти не робив.
Та вона завжди твій шлях освітить
Ніжним серцем, відданим тобі. В дні сумні
Та в дні на щастя щедрі Мама буде у житті твоїм.
Тож живи, як мама - Щиро й чесно.
І, як мама, лиш добро твори.

Учитель. Ви прожили лише маленьку часточку життя. Йдучи самостійно у світ, ви повинні взяти з собою тільки добре від своїх батьків. А до кого ще слід виявляти дбайливе ставлення? (Відповіді дітей.)

Учитель. Я думаю, що у багатьох із вас є домашні тварини, яких ви любите і доглядаєте. (Діти розповідають про своїх улюбленців (по одному з групи). Потім дітям роздається вірш С. Павленка.)

Учитель. Чому вірш двоколірний? Які це, на вашу думку, кольори? (Відповіді дітей.)

Учитель. На нашому Острові намалюйте один з образів вірша в тому кольорі, у якому ви його бачите. Придумайте назву Острову, пам'ятаючи тему нашої розмови. Хто виконає завдання, малюнок прикріплює на дошку. (Підсумок: добро — різнокольорове, зло — сіре, чорне. Учитель показує два малюнки: добро і зло.)

Учитель.
• Якою робить людину доброта? (Приємною, красивою, вона завжди гарно виглядає, у неї радісне обличчя, усмішка.)
• Яка людина може бути доброю? (Тільки та, яка доброзичливо ставиться до оточуючих; думає не лише про себе, а й про інших.)
• Які правила доброти треба виконувати, щоби бути доброю людиною? (Любити людей, знайомих і незнайомих, робити добро для близьких, друзів, розвивати доброзичливі стосунки.)

Учитель. Ось і добігає кінця наша розмова. Якщо від сьогоднішньої зустрічі у ваших душах залишилася зернинка добра, я попрошу покласти кульку на ліву тарілочку, а якщо ви вважаєте, що добрим бути необов'язково, що без добра можна прожити на світі — кульку покладіть на праву тарілочку.

Що ж, я рада, що наша зустріч не минула марно.

Друзі, дякую вам за творчу співпрацю. Бажаю вам вирости здоровими, щасливими і, звичайно, добрими. Сподіваюся, що ця година доброти переросте у щоденну потребу - робити добро.

А зараз я хочу подарувати вам пам'ятку про нашу сьогоднішню зустріч. Ще Володимир Мономах у своєму «Повчанні дітям» закликав:
• Не забувайте убогих, подавайте сиротам, захистіть удову
• Не майте гордощів у своєму серці, старших шануйте.
• Не пройдіть ніколи повз людину, не привітавши її, і добре слово мовте.
• На світанні, побачивши сонце, з радістю прославте день новий і скажіть: «Господи, додай мені літа до літа, щоб я честю і добром виправдав життя своє».

Найвища наука життя — бути добрим. Доброта і чуйність, співпереживання, уміння розділити чуже горе, підтримати у важку хвилину завжди були в характері нашого народу.

Додаток

Двоколірний вірш

С. Павленко

Коли де-небудь квітку бачу, «Зірви!» - кричить мені, аж
плаче. Повз деревце іду зелене, «Зламай!» - схиляється
до мене. В гніздечку пташку стріну в гаї, «Зжени», -
мерщій мене благає. «Забий!» - цвіркун сюркоче в
просі... Е ні, негарний вірш такий. Хай ліпше буде -
навпаки! Коли де бачу квітки очі,

«Люби!» - вона мені шепоче. Повз деревце іду зелене, «Привіт», -
схиляється до мене. В гніздечку пташку стріну в гаї. Питає пташка:
«Як ся маєш?» «Спочинь», - з болота жаба просить. «Всміхнись», -
цвіркун сюркоче в просі. Який же цвіт кругом чудовий! Додому
йду в добрі й любові.

Прислів'я і приказки про добро і зло

• Робиш добро - без упину вгору йдеш, чиниш зло - котишся донизу.
• Зло сильне, та добро сильніше.
• Хто замолоду звик добро робити, той і в старості від нього не відвикне.
• Зле слово гірше від побоїв.
• Злий добра не пам'ятає.
• Справжня доброта у великодушності до тих, хто вчинив тобі зло.
• Добрі діти - батькам вінець, а злі діти - батькам кінець.
• Добрі діти доброго слова послухають, а лихі й дрючка не побояться.
• До доброї криниці стежка утоптана.

Легенда про доброту

Одного разу старенька мама приїхала до свого сина, який жив у великому місті. Привезла із села яблук, груш і запашну паляницю. Син запросив матір пройтися. Гуляючи вулицями міста, старенька дуже часто зупинялася. Дух запирало, бо вже і здоров'я не те, і з радості, що поруч із наймилішим сином. Коли підійшли ло лавки у сквері, син запропонував матері сісти. А сам відійшов, сказавши, що зараз повернеться. Але... Вже вечір... Може, в цей час по телебаченню оголошують про те, що розшукують дитину, яка не повернулася додому. Але ніхто не скаже, що розшукують стареньку матір... Коли стареньку запитали, як вона сюди потрапила, вона відповіла, що заблукала, нічого не сказала про сина. Адже син її вчений, він не міг її залишити, запевняла себе мати. їй і на думку не спадало, що він залишив її назавжди, давши в руки буханець хліба.

«Люби!» - вона мені шепоче. Повз деревце іду зелене, «Привіт», -
схиляється до мене. В гніздечку пташку стріну в гаї. Питає пташка:
«Як ся маєш?» «Спочинь», - з болота жаба просить. «Всміхнись», -
цвіркун сюркоче в просі. Який же цвіт кругом чудовий! Додому
йду в добрі й любові.

Прислів'я і приказки про добро і зло

• Робиш добро - без упину вгору йдеш, чиниш зло - котишся донизу.
• Зло сильне, та добро сильніше.
• Хто замолоду звик добро робити, той і в старості від нього не відвикне.
• Зле слово гірше від побоїв.
• Злий добра не пам'ятає.
• Справжня доброта у великодушності до тих, хто вчинив тобі зло.
• Добрі діти - батькам вінець, а злі діти - батькам кінець.
• Добрі діти доброго слова послухають, а лихі й дрючка не побояться.
• До доброї криниці стежка утоптана.

Легенда про доброту

Одного разу старенька мама приїхала до свого сина, який жив у великому місті. Привезла із села яблук, груш і запашну паляницю. Син запросив матір пройтися. Гуляючи вулицями міста, старенька дуже часто зупинялася. Дух запирало, бо вже і здоров'я не те, і з радості, що поруч із наймилішим сином. Коли підійшли ло лавки у сквері, син запропонував матері сісти. А сам відійшов, сказавши, що зараз повернеться. Але... Вже вечір... Може, в цей час по телебаченню оголошують про те, що розшукують дитину, яка не повернулася додому. Але ніхто не скаже, що розшукують стареньку матір... Коли стареньку запитали, як вона сюди потрапила, вона відповіла, що заблукала, нічого не сказала про сина. Адже син її вчений, він не міг її залишити, запевняла себе мати. їй і на думку не спадало, що він залишив її назавжди, давши в руки буханець хліба.