Найдивніше із них – людина ...
Софокл
Немає величі там, де немає простоти, добра і правди
Л. М. Толстой
Толстой – це великий урок, своєю творчістю
він вчить нас, що краса виникає живою з
правди; своїм життям він проголошує
щирість, прямоту, цілеспрямованість; він
вчить, що треба бути чесним і сильним...
А. Франс
I. Організаційний момент.
II. Актуалізація опорних знань.
III. Мотивація навчальної діяльності
Сьогодні ми почнемо з вами розмову про генія російської літератури Л.Толстого, славетного письменника-реаліста, який зробив справжнє відкриття у царині пізнання внутрішнього світу людини, відтворивши «діалектику душі». Життя письменника сповнене болісних і напружених пошуків, протиріч. Ще за життя він пізнав і славу, й анафему (церковне прокляття). Ця унікальна, бунтівна людина буде сьогодні в центрі нашої розмови.
На дошці ви бачите кілька епіграфів, що з різних боків висвітлюють сьогоднішню тему. До кінця уроку я прошу вас обрати саме той, який, на вашу думку, найточніше розкриває її.
Вперше слово «геній» по відношенню до письменника вжив художник Іван Крамськой в листі до свого друга художника Іллі Репіна.
Ці слова він написав після завершення портрету письменника. Багато зусиль довелося йому докласти, щоб отримати згоду Толстого на написання цього портрету. А відбувалося все так. Влітку 1873 р. Іван Миколайович Крамськой приїхав до Ясної Поляни, щоб написати портрет Л.Толстого на замовлення мецената Третьякова для його галереї.
Слайд
Коли він зайшов до будинку, то дізнався, що господар кудись вийшов. На подвір`ї він почув стукіт сокири. Він пішов на звук і побачив чоловіка, що рубав дрова:
- Не знаешь ли ты, голубчик, где я могу найти Льва Николаевича Толстого? - спросил он темнобородого работника в длинной серо-голубой рубахе.
- А зачем он Вам? Это я и есть …
Услышав о портрете, Толстой качает головой:
- Нет, нет, этого не нужно. Но я рад Вас видеть, я Вас знаю. Пойдёмте ко мне…
Саме таким, яким побачив, і зобразив митець письменника. Це перший, найбільш вдалий портрет. «Страшно похож!» - скаже про роботу друга Ілля Репін, автор іншого портрета, створеного в1887 році, в період духовної кризи Л.Толстого. Але про все по порядку...
IV. Оголошення теми й мети уроку
V. Сприйняття та засвоєння нового навчального матеріалу
1. Слово вчителя (міні-лекція з елементами бесіди)
«В усякий час і в усіх людей дитина вважається взірцем невинності, безгрішності, добра, правди і краси. Людина народжується досконалою…» — написав Лев Толстой у своїй першій повісті «Дитинство» (1852), яка одразу принесла йому успіх. Далі були «Отроцтво» (1854) і «Юність» (1857), що увійшли до відомої автобіографічної трилогії та показали шлях становлення й розвитку особистості майбутнього письменника.
Слайд
Майбутній письменник народився 28 серпня (9 вересня) 1828 року в селі Ясна Поляна Тульської губернії в сім’ї родовитих аристократів. Мати письменника, Марія Миколаївна, була старшою за свого чоловіка. Жодного портета не зберіглося, крім силуету в дитячому віці. Говорили, що вона була некрасивою, але очі надавали її обличчю особливої привабливості, яка була кращою за красу. Княжна перейняла від батька незалежний характер і особливо не переймалася думкою світського товариства щодо себе. Лев Толстой залишився без матері в ранньому віці, але завжди говорив про неї: «Всё, что я знаю о ней, всё прекрасно... »
Особливу роль в житті майбутнього письменника зіграв маєток Ясна Поляна, в якому він народився і провів більшу частину життя.
Слайд
Мати письменника, М.М.Волконська, єдина донька князя Миколи Сергійовича Волконського, отримала його у спадок від батька. Батько Толстого - граф Микола Ілліч, підполковник, герой війни 1812р. У нього після смерті батька нічого, крім боргів, не було, а на руках - мати, яка звикла до розкоші. Рідні влаштували йому одруження з багатою княжною Волконською.
Слайд
В сім і' було п'ятеро дітей: Микола, Сергій, Дмитро, Лев і донька Марія. Мати багато любові, тепла і ласки віддавала дітям, зі всіма була лагідна, добра й спокійна, ніхто не чув від неї різкого слова. Та, на жаль, коли маленькому Льву було всього півтора року, мати померла.
У півтора роки він втратив матір, а в дев'ять — і батька. Тільки завдяки тітці Тетяні Олександрівні Єргольській Лев і його брати та сестра були виховані у традиціях сімейної любові, дружби й поваги.
Діти жили дружно й весело, самі вигадували собі ігри. Старший Миколка вигадав гру в «мурашиних братів». Якось він заявив, що у нього є таємниця, і коли вона відкриється, всі люди стануть щасливими, не будуть сваритися, будуть любити одне одного і стануть мурашиними братами. Таємницю мурашиних братів він написав на зеленій паличці, яку запорпав у лісі, на краю байраку. Довго ще потім діти шукали цю чарівну паличку, яка містила в собі таємницю загальнолюдського щастя.
Діти підростали, старшим хлопчикам треба було готуватися до вступу в університет. Вирішено було переїхати до Москви. Дев'ятирічний Лев зрозумів, що дитинство закінчилося. Влітку того ж (1837) року молодші діти разом з тітонькою повертаються до Ясної Поляни.
1841 року сім'я Толстих переїжджає до Казані. Через три роки юнак вступає до Казанського університету на відділення східних мов, а потім на юридичний факультет. Державне викладання не задовольнило його, і 1847 року він полишає навчальний заклад, вирішивши зайнятися самоосвітою, якою займався все життя. Л.Толстой став одним із найосвіченіших людей у Європі. У 1847 р. Толстой повертається до родового маєтку, щоб отримати спадок. Лев Толстой попросив, щоб з розділеного спадку йому дісталася заповідна садиба, хоча вона давала найменший прибуток. Він поринув у господарські справи, хотів бути «батьком» селянам, думав про те, як зробити їх щасливими. Відкриває школи, виписує різні машини, старається зблизитись з селянами. Але ті насторожено ставляться до «дивацтв» свого молодого пана, бо добре розуміють, яка прірва лежить між ними.
Тільки з часом вони все-таки оцінили Льва Миколайовича, бо побачили його щиру любов до простого народу й бажання допомогти.
1847 р. Лев Толстой починає вести щоденник, який веде до кінця життя. Цей період життя письменника знайшов відображення в його оповіданні «Ранок поміщика», де по діях поміщика Нехлюдова можна познайомитись з тим, що робив Толстой в маєтку.
Слайд
Але довго залишатись в маєтку Толстой ще не готовий: він 20-літній юнак, з одного боку, ще прагне веселого й безтурботного життя, з іншого, не вирішив, чому саме він повинен себе присвятити. 1848 р. він їде до Петербургу, потім до Москви, де веде безтурботне життя. Старший брат Микола, єдиний на той час авторитет для Толстого, служить в цей період на Кавказі й кличе Лева до себе. Але той, успадкувавши азарт від свого батька, не може покинути гру в карти. В цей же час Лев Толстой активно займається музикою. Він пристойно грає на фортепіано, особливо полюбляє виконувати класичні твори. Свої відчуття й любов до музики він змалював в оповіданні «Крейцерова соната». Тільки великий програш в карти спонукає Толстого відгукнутись на пропозицію брата й вирушити на Кавказ 1851 року, напружено шукаючи свій життєвий шлях.
У 1851 році Толстой разом із братом Миколою, на той час офіцером-артилеристом, їде служити на Кавказ. Там же й починає писати.
Тут Толстой написав «Дитинство» - першу повість автобіографічної трилогії. Рукопис він надіслав до поета М.О.Некрасова – редактора часопису «Современник». За бажанням автора, твір було підписано тільки ініціалами Л. М. В листі до Толстого Некрасов писав: « Я прочёл Вашу рукопись, она имеет в себе настолько интереса, что её напечатаю. Не зная продолжения, не могу сказать решительно, но мне кажется, что в авторе её есть талант…»
Слайд
1854-1856р. Толстой бере участь в обороні Севастополя. Школою військової та громадянської мужності стала для нього участь у героїчній обороні Севастополя. За відвагу його було нагороджено орденом Анни IV ступеня й двома медалями.
Знаходячись у самому пеклі – 4 бастіоні, він побачив і відчув на собі всі жахи цієї «м`ясорубки». Свої враження він втілив в циклі «Севастопольських оповідань». Їх жадібно читала вся Росія, щойно вони були опубліковані. Митець пише «Севастопольські оповідання», уперше в російській літературі обравши своїми героями солдатів та матросів.
Звернув увагу на талант молодого офіцера й імператор Микола І. Він наказав оберігати Толстого, але переходити в розряд штабних, яких він ненавидів, письменник не збирався. Маючи репутацію хороброго вояка, він мав всі шанси на блискучу кар`єру, але сам собі зіпсував її, написавши сатиричні вірші, що висміювали багатьох «важливих» генералів. 1856 р. виходить у відставку й приїздить до Петербурга. Там він, будучи однією з надій нового літературного покоління, знову зажив веселим безтурботним життям.
Для нього відкриті всі світські салони, Микола Некрасов вводить його в літературні кола. Після жахів війни столичне життя мало велику привабливість для багатого, життєлюбного, вразливого молодого графа. На карти, гуляння з циганами у Толстого витрачалися цілі дні і ночі. Скоро такий спосіб життя призвів до розладу в стосунках з письменниками. Маючи звичку до самоаналізу, самовиховання, Толстой і сам скоро зрозумів, що живе «неправильно» й без жалю залишає Петербург і 1857 р. їде за кордон.
Несподіване враження справила на нього Західна Європа (Германія, Франція, Англія, Швейцарія, Італія), де письменник провів близько 2-х років. В жодному творі він не згадав добрим словом закордонне життя. Прірву, що лежить між багатими й бідними він майстерно змалював в оповіданні «Люцерн». За кордоном його цікавлять питання освіти (особливо для бідних), проблеми виховання.
Слайд
Відомі критики відзначали «чистоту морального почуття» автора й «майстерність психологічного аналізу», яку М.Чернишевський назвав «діалектикою душі». 1859 року письменник, відчувши творчу кризу, вирішує облишити літературу й зайнятися педагогічною діяльністю. Він відкриває у Ясній Поляні школу для селянських дітей, а згодом ще 26 шкіл у селах, що належали його родині. Сам із задоволенням навчає дітей грамоти, пише «Абетку» й початкові книжки для читання, дитячі оповідання; видає педагогічний журнал «Ясна Поляна». Толстой будував навчання на цілковитій свободі, на відміну від тодішніх учителів (дячків та відставних солдатів), які спиралися на страх покарання. Він вважав, що ознакою доброї освіти є задоволення, з яким вона сприймається, примус є неефективним у процесі пізнання. Учням у школі Толстого не задавали домашніх завдань, їх не карали за нетямущість, за спізнення до школи. Діти повинні були переконатися, що вчитися — цікаво й радісно, що можна вільно розвивати свої природні обдарування та зацікавлення.
- Чи добре б вам було вчитися в такій школі? Назвіть «плюси» та «мінуси» такого навчання. Хто з українських мислителів, письменників XVIII століття дотримувався такої самої думки? (Г. Сковорода)
Слайд
У 1862 році в житті Толстого відбувається щаслива подія — він одружується із Софією Бернс, з якою проживе довге подружнє життя. Ще в Москві Толстой познайомився з Софією Андріївною Берс. Велика різниця у віці (15 років), здавалася Толстому суттєвою перешкодою для щасливого сімейного життя. Тому три роки він боровся з собою, а 1862 року зробив пропозицію.
Слайд
З цього моменту починається розквіт таланту й сімейного щастя Л.Толстого. З 1863 до 1869 р. пише свій найбільший твір – роман-епопею «Війна і мир». Рукопис твору складав 5000 аркушів! Чотирнадцять разів письменник переробляв початок роману, і тільки п’ятнадцятий варіант його задовольнив.
Слайд
У 1873–1877 роках Л.Толстой працює над сімейним романом «Анна Кареніна». Рукопис його складався з 2500 аркушів! В образі головної героїні цього твору Анни виразно помітні риси старшої доньки Пушкіна Марії Олександрівни Гартунг, з якою письменник познайомився у Тулі 1868 року. (До речі, існує вісімнадцять кіноверсій «Анни Кареніної»!)
Толстой перебуває на вершині слави. Але в своєму щоденнику він робить запис: «Если бы пришла волшебница и предложила мне исполнить мои желания, я бы не знал, что сказать».
З 1882 року велика родина Толстих живе в Москві, адже старші сини навчаються в університеті, а донька Тетяна — в училищі живопису. Незабаром письменник у творі «Сповідь» (твір був заборонений російською цензурою і вийшов у Женеві) зізнається: «Зі мною стався переворот, що вже давно назрівав у мені… Зі мною сталося те, що життя нашого кола — багатіїв, учених — не тільки остогидле мені, але й втратило всілякий сенс… Я зрікся життя нашого кола». Це відбулося не лише на словах — Л.Толстой дійсно зрікся дворянського титулу, висунув свою програму оновлення особистості й суспільства на ґрунті теорії «неспротиву злу насильством», філософію «опрощення», що пропонувала людині задовольнятися необхідним, жити лише працею, проявляти милосердя та любов до ближнього, бути ближчими до природи, землі, селянського побуту.
Слайд
Свою теорію Л.Толстой підкріплював власними прикладом: орав землю, косив траву, мурував печі, рубав дрова в Ясній Поляні.
- А як ви сприймаєте ці теорії?
Досягнувши благополуччя, слави, сімейного щастя, письменник втрачає сенс і мету життя. Депресія стає такою сильною, що він знаходиться на межі самогубства. Аналізуючи свій стан, в щоденнику вподальшому він записує: «Я, счастливый человек, прятал от себя шнурок, чтобы не повеситься на перекладине между шкафами в своей комнате, где я каждый день бывал один. Перестал ходить с ружьём на охоту, чтобы не соблазниться слишком лёгким способом избавиться от жизни. Я сам не знал, чего я хочу, я боялся жизни, стремился прочь от неё и, между тем, чего-то ещё надеялся от неё»
- Думки якого літературного героя нагадує вам цей запис Толстого? (Раскольникова)
- Яка книга врятувала Раскольникова від самознищення? (Євангеліє)
Так і Толстой шукає вихід з депресії в релігії. На схилі віку він вивчає давньогрецьку й давньоєврейську мови, щоб в оригіналі прочитати Новий Заповіт, Євангеліє. Прагне жити життям простого трударя, поступово відмовляючись від життя світської людини. Створює нове вчення – центральною тезою якого є «непротивлення злу насильством». Під впливом виступів Толстого в пресі, сформувався громадський рух його прихильників – «толстовство». «Толстовці» створювали комуни. Разом обробляли землю, намагалися очиститися релігією, дотримувалися ідеалів непротивлення.
Уряд і церква переслідували їх, вони змушені були тікати спочатку до Сибіру, а потім емігрувати за кордон.
Толстому вдалося подолати кризу, хоча його було відлучено від церкви, він залишається віруючою людиною.
В цей період більше часу він приділяє публіцистиці, хоча й створює кілька справжніх шедеврів: повісті: «Холстомєр» і «Смерть Івана Ілліча» (1886).
Останні роки життя — це та сама титанічна праця душі, пошуки нових форм у мистецтві, публікації в журналах, зустрічі з людьми, громадська діяльність. Виходять роман «Воскресіння», повість «Хаджи Мурат» (із кавказьких вражень), памфлети та інші твори. Останні роки Л. Толстого — не спокій старого мудреця, а буря і боротьба: із собою, із соціальною несправедливістю.
Слайд
28 серпня 1908 р. Л.М.Толстому виповнилося 80 років. У багатьох країнах світу урочисто відзначали його ювілей, а царський уряд в Росії постарався зробити все, щоб завадити святкуванню. Але він не міг завадити тому, що в Ясну Поляну звідусіль йшли телеграми, листи, приходили і приїздили люди – багато хто лише для того, щоб постояти біля будинку великого генія і подякувати йому за радість і щастя, які дають його книги.
Але все важче і тривожніше ставало жити в сім`ї. Дорослі діти йшли своїм шляхом, помер молодший син Ванюша, померла донька Маша, з якою він був особливо близьким. З дружиною давно втратили спільну мову – вона вже не поділяла його поглядів. Своєму сімейному лікарю Душану Петровичу Маковецькому довірив Толстой свою духівницю, його одного взяв із собою, коли вирішив назавжди піти з Ясної Поляни, оселитися на півдні Росії в простій хатині і зажити як проста людина.
Слайд
10 листопада 1910 року о 5-й ранку Толстой розбудив свого друга Маковецького й сказав йому про своє рішення порвати зі світським життям. Вони вирушили в дорогу. По дорозі письменник захворів на запалення легень і зійшов з поїзда на станції Астапово. Тут у будинку начальнника станції він провів останні дні свого життя. На похорон зібрався багатотисячний натовп: робітники, селяни, інтелігенція – всі йшли поклонитися великому генію. Поховали письменника на краю байраку, де була захована зелена паличка, з таємницею про загальнолюдське щастя. Могила проста й скромна, селянська, як і заповідав Толстой.
Слайд
VI. Закріплення набутих знань, умінь та навичок
1. Виконання завдань пошуково-дослідницького характеру
У ч и т е л ь. Охарактеризуйте Л.Толстого за почутою розповіддю та складіть відповідну схему.
2. Портретна зарисовка
Це було у двадцяті роки минулого століття. У церкві святого Петра у Римі, біля скульптури Мойсея, роботи геніального італійського художника, скульптора й архітектора Мікеланджело часто зупинялася жіночка, з виду росіянка. Вона довго стояла біля величної кам’яної постаті пророка, пильно вдивляючись на могутню фігуру старця. Це була донька відомого російського письменника Л.Толстого – Тетяна Львівна Толстая. Вона розповідала своїм рідним, що, дивлячись на скульптуру Мойсея, згадує батька. Так, Мойсей дійсно схожий на Льва Миколайовича.
Проблемне питання
- У чому схожість Мойсея та Льва Толстого?
(За допомогою методу «картка думки» (даний метод візуального опрацювання проблеми за допомогою понять, визначень, символів, гасел дозволяє активізувати знання учнів, пробудити їх уяву і фантазію), вчитель пропонує учням припущення щодо цієї схожості, акцентує увагу учнів на тому, що Т.Толстая, говорячи про схожість, мала на увазі не лише зовнішність, але, напевне, і внутрішній зміст, пропонує дітям згадати, що вони знають про біблійного героя Мойсея).
- Геній
- Талант
- Письменник
- Має тілесну досконалість
- Мужній
- Фізична сила
- Зовнішня міць
- Біблійний пророк
- Вождь
- Духовний наставник іудеїв
- Вивів людей з єгипетської неволі
- Має фізичну досконалість
Л.Толстой | Мойсей |
4. Бесіда
Моральні уроки та правила життя від Льва Толстого
Доповідь учня: Молодий Толстой розробив цілу систему правил розвитку волі, розумових здібностей, пам’яті. Ці правила свідчать перш за все про величезну внутрішню роботу і надзвичайну вимогливість до себе.
Правила життя
Правило 1. Щоранку плануй все, що ти повинен зробити протягом дня, і виконуй усе заплановане.Правило 2. Спи якомога менше.
Правило 3. Перенось всі тілесні муки, не показуючи їх назовні.
Правило 4. Будь вірний своєму слову.
Правило 5. Якщо ти розпочав якусь справу , то закінчи. Правила для підкорення волею почуття самолюбства
Правило 9 . Займайся більше сам собою, ніж думкою інших.
Правило 11. Шукай у людях завжди гарну сторону, а не дурну. Завжди говори правду.
Правила для розвитку пам’яті.
Правило 23. Роби конспект всього, чим займаєшся, і вчи його напам’ять .Правило 24. Щодня вчи вірші тією мовою, яку погано знаєш.
Правила для розвитку розумової діяльності
Правило 32. Не будуй повітряних замків.Правило 33. Намагайся дати розуму якомога більше поживи.
- «Мікрофон»
- Які із цих правил особисто ви вважаєте важливими і корисними?
5. Написання учнями сенкана « Лев Толстой»
Приклади
1. Лев Толстой;
2. Мислитель і мудрий пророк;
3. Створює, пише, впливає;
4. Зазирнув у людську душу;
5. Геній
1. Лев Толстой;
2. Сильний, життєлюбний;
3. Мислить, розповідає, шукає;
4. Намагався знайти сенс життя;
5. Письменник
VII. Домашнє завдання
1. Знати біографію Л.Толстого, відшукати в підручниках, додатковій літературі цікаві факти, про які на уроках не згадувалося (наприклад, про «толстовство», про «комуни» та ін.); прочитати I книгу роману «Анна Кареніна».
2. Скласти ЛСК за романом «Анна Кареніна» (високий рівень)
VIII. Підбиття підсумків уроку
1. Інтерактивна вправа «Мікрофон»
Продовжте речення:
- Л. Толстого я уявляю як людину…
- Мені захотілося…
- Я вражений (-на) тим фактом…
Комментариев нет:
Отправить комментарий